1983 рік … Пролунав перший дзвінок для першокласників і для мене, відкриваючи
нову сторінку в моєму житті. Ще вчора випускник, а сьогодні – працівник рідної
школи, і дивне відчуття «зависання» в
повітрі: ти вже не учень і ще не член колективу, а колишні учителі не просто
учителі, а майбутні твої колеги. І тільки згодом я зрозуміла, що для учителів
не буває колишніх учнів, а школа ― єдиний організм, в якому вирує життя, а
учитель до кінця свого життя залишається учнем.
Природна допитливість,
наполегливість, в поєднанні з
вимогливістю наставників, допомогли мені досягти певних успіхів у житті, і хоча
я ніколи не буваю повністю задоволена собою, але в одному цілком впевнена: у правильності
вибору професії. «Виберіть
собі роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті»,
― наставляв Конфуцій.
Справжній учитель –
це творча особистість, його не можливо загнати у прокрустове ложе певних
правил і шаблонів, він завжди повен
нових ідей, ніколи не зупиняється на досягненому, але, підвищуючи свою
професійну майстерність, учитель завжди повинен пам’ятати, що, в першу чергу,
він Людина. Щодня сотні оченят пильно спостерігають за тобою, кожен твій рух,
кожне твоє слово під пильним наглядом, діти помічають все, як ти одягнений,
який у тебе настрій і навіть читають твої думки, ти – взірець для учнів.
Радісно зустрічай дітей, поважай їх як особистість, захоплюйся їхніми успіхами,
зроби так, щоб дитина повірила у себе, не будь байдужим! І тоді, як найвища
нагорода, будуть для тебе слова: «Дякуємо Вам, Учителю»!
